Oksa's Day

I don’t know exactly how can I describe my day-to-day work in 300 words? It’s my life and my emotion; it’s like burning
mixture of my passion and obligation. I try to explain all things, which is typical for my work as a brand manager of
AIESEC in Ukraine and for me, cause I will write it in Ukrainian.
Довго давалось, і врешті я вирішила не придумувати, а згадати декілька моментів з мого життя за останній рік, з різних
днів, та все ж моєї типової роботи.
Отже, мій типовий день починається близько 9 ранку, коли я перевіряю пошту, відповдаю на ваші листи та планую свій день
відповідно до мого місячного плану та стратегій на рік – це час роботи за компом, деколи я провожу за ним весь день, деколи
лише півгодини, але за цей рік він став моєю правою рукою, мейл-найкращою подругою, тому що стидячи навіть за сусідніми
столами, діти третього тисячоліття спілкуються через MSN.
Потім я прямую на зустріч до нашого партнера ПРП, це надзвичайна команда і в їх офісі, я почуваю себе вже як дома. Ми
маємо креативну групу для створення певного нового заходу, що допоможе локальному рівню працювати краще. Це те що
подобається мені в цій роботі найбільше, це креатив. Коли ви маєте ціль, і група зовсім різних людей, професіонали з ПРП і
жахливо креативні люди з AIESEC створюють, щось зовсім нове – це захоплює дух. І тут же ми домовляємося з Ариною Сатовською
– директором ПРП, щоб вона прочитала ряд тренінгів для нас, аби на LC рівні ми стали більш професійні, чого нам сильно
бракує. Ми проробляємо з нею адженду її виступів, аби освіта була структурована і послідовна.
Щодня кожна людина з МС ні на хвилину не перестає турбуватися про вас, працювати для LC, щоб на локальному рівні
діяльність була легча, плідніша, ефективніша, саме це керує нами щомиті, і іншої цілі у нас нема.
Ці кляті відстані Києва, ніколи до них не звикнуJ В метро маю час продумати план нашого комішену, щоб все було ідеально,
щоб всі знали що і як треба робити, щоб всі розуміли куди ми йдемо, дома готую лист на розсилку і починаю формувати
комюніті, щоб кожен мав базу для роботи.
Зустріч з Антоном, коли я в Києві – вже як традиція, розмова про розвиток PR в AIESEC Україні і про нові тенденції в цьому
напрямку взагалі, розробка наступних кроків, так з”являється наприклад робота над медіа-партнерством.
Я повертаюся в МС офіс, де продовжую працювати, бо межа між робочим днем і відпочинком чомусь ніколи тут не проглядаєтьсяJ
Що ще було нового для мене цього року, це постійна подача звітів – партнерам, АІ, LC, всім, і вот знов звіт.
Вечірній час ми проводимо зазвичай на кухні, коли всі після напруженого робочого дня, Макс готує щось смачне з двох
ніфіга, Кия ріже салат, я мию посуд і ми обговорюємо те що трапилося і як все триває, і часто у такі моменти народжуються
нові, деколи геніальні ідеїJ Пізно, майже вночі чат з NBT, час коли ми обговорюємо нові шляхи розвитку та займаємося
стратегічним плануванням. І ще час для себе після цього.
Десь так триває мій день, багато що сюди не увійшло, такі речі як наприклад підготовка до конференції, чи подорожі, нові
люди, враження, досвід, чи одна з тих тисяч речей, які трапилися зі мною в МС. Всього не перекажеш, і тим більше, не
поясниш чому.

Та коли я бачу як горять очі людей, як змінювалися очі тих, хто приїхав на ЛДС наприклад, саме тоді я розумію для чого я
працювала весь рік, і нехай ніхто не оціне і не скаже дякую, я твердо знаю, я хоть на соту градусу змогла змітини чиєсь
життя, хоть на грам дозволила пізнати комусь щось нове, хоть на мить посміхнутися – це головне, а все решта це полова.